ПРОГНОЗ НАСЛІДКІВ ТА РИЗИКИ прийняття законопроекту “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності” в редакції “Укроборонпрому” від 26.12.19

Наприкінці грудня 2019 р. Державним концерном “Укроборонпром” разом з Мінекономіки було організовано нараду під головуванням Прем’єр-міністра, на якій презентовано стратегію корпоратизації підприємств оборонно-промислового комплексу.

Одночасно для реалізації стратегії Концерном підготовлено і внесено до Мінекономіки проект Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності”.

Звертає на себе увагу той факт, що стратегія корпоратизації:

  • не оприлюднювалася на офіційному сайті Концерну для публічного обговорення;
  • не обговорювалася на Раді директорів Концерну, як це передбачено Законом України “Про особливості управління об’єктами держав”;
  • не затверджувалася Наглядовою радою концерну, як це також передбачено зазначеним Законом;
  • до участі у нараді не запрошено жодного представника Міноборони або Генерального штабу, заради оснащення Збройних Сил яких, в-першу чергу, і має здійснюватися трансформація і реформи ОПК.

Як зазначено у преамбулі, законопроект спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави. Про забезпечення потреб оборони і безпеки держави, Стратегію воєнної безпеки, — жодної згадки. В чому полягають інтереси держави при корпоратизації державних підприємств? — у законопроекті також не розкривається.

Водночас, відповідно до Закону України “Про національну безпеку України” головним завданням оборонно-промислового комплексу України є забезпечення оперативних спроможностей сил та засобів сектору безпеки і оборони шляхом постачання нових і модернізації наявних зразків озброєння, військової та спеціальної техніки.

Метою законопроекту визначено — запровадження корпоративної моделі управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі України, формування передумов для підвищення конкурентоспроможності підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, створення умов для залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс.

Жодної згадки про забезпечення оперативних спроможностей сил та засобів сектору безпеки і оборони держави. Як корпоративна модель управління вплине на постачання нових і модернізацію наявних зразків озброєння, військової та спеціальної техніки, також не розкривається.

Що стосується залучення інвестицій, то у розроблення і виробництво сучасних засобів ведення війни у розвинутих країнах світу вкладаються, в першу чергу, державні інвестиції, а не приватні. Міжнародний ринок засобів ведення війни специфічний і кардинально відрізняється від ринку предметів цивільного призначення. Тому мета законопроекту (запровадження корпоративної моделі управління заради залучення інвестицій) викликає великі сумніви. Прикладів вкладення приватних іноземних інвестицій у виробництво засобів ведення війни важко навести. Водночас прикладів, коли за такою схемою корпоратизації в Україні були ліквідовані високотехнологічні наукоємні підприємства — достатньо. Фактично, жодне із таких підприємств не стало успішним.

Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу відповідно до Закону України “Про національну безпеку і оборону України” розробляється за результатами огляду оборонно-промислового комплексу та визначає пріоритетні напрями державної військово-промислової політики, цілі реформи оборонно-промислового комплексу та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно-політичних загроз і викликів.

Однак, огляд оборонно-промислового комплексу відповідно до Рішення РНБОУ від 06.03.19, введеного в дію Указом Президента України від 15.03.19 № 79, Мінекономіки до цього часу не проведено.

З іншої сторони Законом України “Про національну безпеку України”, а також

Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 26.05.15 №  87,

Концепцією розвитку сектору безпеки і оборони України, введеною в дію Указом Президента України від 14.03.16 № 92,

розпорядженням КМУ від 20.06.18 № 442 “Про схвалення Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу” та

постановою КМУ від 22.05.19 “Про затвердження Порядку проведення огляду оборонно-промислового комплексу” передбачено завдання:

“забезпечення централізованого управління оборонно-промисловим комплексом у мирний час, у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період, міжвідомчу координацію і взаємодію”.

Проте законопроектом передбачено, що:

Єдиним засновником та акціонером товариства є держава в особі уповноваженого суб’єкта управління (Укроборонхолдинг).

Вищим органом управління акціонерного товариства (Укроборонхолдинг) є його Наглядова рада, що забезпечує захист інтересів держави, контролює та регулює діяльність інших органів управління Концерну.

Наглядова рада акціонерного товариства складається з семи членів, три з яких призначаються Президентом України, два — Кабінетом Міністрів України, а два є незалежними.

Керівники господарських товариств (корпорацій) призначаються уповноваженим суб’єктом управління.

Акціонерне товариство є правонаступником усіх прав і обов’язків Державного концерну «Укроборонпром» та здійснює функції уповноваженого суб’єкта господарювання з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі та призначає на посаду і звільняє з посади голів правління господарських товариств, обирає членів наглядових рад господарських товариств.

Акціонерне товариство є власником акцій господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, внесених до його статутного капіталу, та іншого майна.

Таким чином, сектор оборони і безпеки держави, яким є оборонно-промисловий комплекс, повністю втрачає координацію, управління і контроль з боку Президента України, Верховної Ради України, РНБОУ, КМУ, Мінекономіки. Натомість, контроль за усіма сферами діяльності корпоратизованих підприємств (економіка, фінанси, оборонне замовлення, кадрова політика і т. д.) повністю переходить до компетенції холдингової корпорації АТ “Укроборонхолдинг”.

Наявність представників Президента і Кабінету Міністрів у Наглядовій раді АТ “Укроборонхолдинг” — не тотожне централізованому управлінню сектором безпеки, оскільки члени Наглядової ради працюють на умовах цивільно-правового договору. Ефективність такого управління, з точки зору інтересів національної безпеки і оборони, викликає великі сумніви.

Слід зазначити, що про втрату управління і контролю над “Укроборонпромом” у нинішньому його статусі державного концерну Уряд звернув увагу ще у 2014 році і прийняв відповідне рішення (протокол № 80 від 23.09.14). Однак, Мінекономіки зазначене рішення до цього часу не виконало

Довідкове: Рішення про утворення у 2010 році за ініціативою четвертого Президента України «Укроборонпрому» приймалося з порушеннями Конституції і законодавства України. Спочатку в Указі від 09.12.10 № 1085 Уряду запропоновано створити державне господарське об’єднання «Укроборонекспорт» (за аналогією з РФ — «Рособоронекспорт»). Пізніше, Указом від 28.12.10 № 1245 слово “Укроборонекспорт” замінено словом “Укроборонпром”, а метою створення Концерну визначено — «підвищення ефективності діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу».

Одним із пунктів Указу встановлено, що генеральний директор Концерну призначається на посаду Президентом за поданням Прем’єр-міністра. Тобто, утворює господарюючий суб’єкт КМУ і, згідно законодавства, є суб’єктом управління об’єктами державної власності (Закон України “Про управління об’єктами державної власності”), а призначає керівника — Президент. З якого дива?!

Щодо задекларованої мети, то вона спекулятивна і не витримує критики! Тобто, державні органи на чолі з Урядом не здатні завантажити підприємства держзамовленням і експортними контрактами, а господарське об’єднання підприємств раптом відшукає і завантажить?! Чим?

Пізніше з’ясувалося, що справжньою метою утворення Концерну було не «підвищення ефективності діяльності», а його ізоляція від впливу і контролю з боку держави, будь-яких державних органів, крім четвертого Президента (можливо його оточення).

Зловживання і скандали навколо Концерну протягом усього періоду його існування, як раз і є наслідком такого безконтрольного функціонування.

Найвірогідніше, що кураторами проекту «Укроборонпром» були спецслужби РФ, оскільки напередодні військової агресії необхідно було зруйнувати централізовану систему державного управління оборонною промисловістю.

Дев’ять років Концерн, фактично, паразитував за рахунок внесків підприємств-учасників (перераховувалось до 18% чистого доходу), піарився на здобутках підприємств, не приносячи ніякої користі та не несучи жодної відповідальності. Для прикриття корупційних скандалів Концерн організував проведення «фейкового» міжнародного фінансового аудиту (за рахунок бюджету). Чому фейкового? — тому що насправді потрібен був аудит системи державного управління оборонною промисловістю, а якісний фінансовий аудит в змозі провести Державна аудиторська служба України.

Положення законопроекту щодо приєднання до підприємств-реципієнтів підприємств-боржників та правонаступництво щодо їх боргів може призвести до зриву виконання державного оборонного замовлення та банкрутству успішних, до цього часу, підприємств.

Цікавим є положення законопроекту, що після здійснення заходів із забезпечення підготовки підприємств до реорганізації єдині майнові комплекси підприємств та пакети акцій господарських товариств, управління корпоративними правами щодо яких передано уповноваженому суб’єкту управління, які не задіяні у виконанні державного оборонного замовлення (державних контрактів з оборонних закупівель), виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні, реалізації, утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів, підлягають передачі Фонду державного майна України у встановленому порядку.

Виникає питання: хто і як буде визначати «не задіяні підприємства» і за який період? — сьогодні є державний контракт, завтра — зовнішньоекономічний, післязавтра — ніякого і, що далі? Тобто, критерій “не задіяні” має розпливчатий характер і несе у собі ризики руйнування науково-технічних і виробничо-технологічних зв’язків підприємств.

Вирішення цього питання потребує комплексного підходу із залученням генеральних конструкторів видів озброєння, військової і спеціальної техніки та головних конструкторів складових частин.

Концептуально, законопроект не враховує особливостей предметів господарської діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу, якими є засоби ведення збройної боротьби (озброєння, військова і спеціальна техніка), що призначені виключно для потреб оборони і безпеки держави і не мають іншого промислового або побутово — господарського призначення. Такі предмети не перебувають у вільному обігу ні на внутрішньому ринку (постачаються виключно за державним оборонним замовленням), ні на зовнішньому (постачаються за правилами міжнародних передач товарів військового призначення виключно урядовим структурам іноземних держав).

Запропонована “Укроборонпромом” модель корпоратизації розрахована на підприємства, що здійснюють свою діяльність у сфері розроблення і виробництва продукції промислового та цивільного призначення. У випадку, коли підприємства мають спеціалізацію виключно на розробленні і випуску продукції військового призначення, і держава не в змозі гарантувати їм довгострокове і стабільне державне оборонне замовлення, — через жорстку холдингову модель управління виникне загроза їх банкрутства. Особливо реальною така загроза існує для господарських товариств, створених на базі конструкторських бюро, які спеціалізувалися виключно на продукції військового призначення.

Диверсифікувати кадровий потенціал конструкторських бюро і перевести їх на розроблення конкурентоспроможної продукції промислового або цивільного призначення, практично неможливо.

З іншої сторони, завантаження їх експортними контрактами з боку АТ “Укроборонхолдинг” без взаємодії і підтримки держави в особі Президента України, Верховної Ради України, Уряду, РНБОУ та інших державних органів, у тому числі, розвідувальних, також неможливо.

ВИСНОВОК

Перш ніж розпочати корпоратизацію Концерну та підприємств — його учасників, необхідно виконати рішення Уряду від 23 вересня 2014 року і за його результатами:

а) або ліквідувати Концерн, як паразитну структуру, що не відповідає Конституції та законодавству України і є загрозою для національної безпеки і оборони;

б) або правильно (згідно Конституції і законодавства) виписати його статус, повноваження, роль і місце у державному управлінні сектором безпеки і оборони держави (оборонною промисловістю) і тоді розпочати корпоратизацію.

Якщо дозволити Концерну здійснити корпоратизацію державних підприємств ОПК за його ж сценарієм (законопроектом), без контролю з боку державних органів, то можлива повна втрата державного управління одним із секторів національної безпеки і оборони України.

 

Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності. Законопроект. 

Лев Дронов

4 комментария

  1. Кроме всего того, что описАл автор, там есть еще масса «прелестей»
    1. Изъятие (безвозмездно) по решению Укроборонпрома имущества у предприятий участников и передача его или себе (Концерну), или другому участнику.
    2. Изъятие (безвозмездно) по решению Укроборонпрома у предприятий — участников прав на объекты интеллектуальной собственности и передача их или себе, или иным участникам.
    3. Аналогично изъятие внешнеэкономических контрактов и контрактов по оборонзаказу. Это вообще нонсенс, противоречит принципам предпринимательства (См. Хозяйственный кодекс).
    4. Отстранение ВСЕХ органов госвласти (Минэкономики, Минюст, Минфин, Антимонопольный комитет) от этих «реформ».
    5. Сохранение в холдинге все тех же «взносов» от предприятий — участников в Концерн (даже когда он становится акционерным обществом) — там так и говорится (статья 15) — источник имущества — взносы (??? какие взносы в холдинге?) участников.
    6. Изменения в Налоговый кодекс хотят вносить через «Прикінцеві положення» (пункт 3 части 3). И это при том, что все изменения в Налоговый кодекс вносят ОТДЕЛЬНЫМ ЗАКОНОМ (требования опять же кодекса).
    7. Создавая холдинговую компанию не применяют профильный ЗУ — «О холдинговых компаниях в Украине».
    8. Придуман незаконный теневой механизм приватизации — через дополнительную эмиссию акций, который НИКАК не согласуется с базовым законом о приватизации (см. «Прикінцеві положення» (пункт 11 части 3)).

    ВЫВОД. Принятие и реализация такого ЗУ это беспредел, отвергающий основные принципы хоздеятельности, его реализация — крах остатков ОПК.

  2. Пане Леве!
    У вас слушні думки та висновки. Я, як представник ДП «Антонов» хотів би з Вами зустрітись.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Optionally add an image (JPEG only)