Право на інформацію

     

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Інформація – це ресурс, як їжа, гроші або докладені зусилля. Інформація утворює особисту власність і капітал, збирається в сфокусовані колективні потоки, здатні змінювати наше суспільство. Вона піддається насильницькому відчуженню і накопиченню ієрархіями.

 

Право на інформацію складається з одного простого правила:

Люди мають право на особисту інформацію.

Надвеликі організації – не мають.

       

        Сучасне уявлення про власність не протиставляє власність фізичних осіб юридичної власності корпорацій. Остання переважно виникає, коли вона порушує кордони особистої власності. Не будемо встановлювати тут формальні рамки. Важливо відчути тенденцію, а також спрямованість потоків і підсумки глобальних процесів.

        Питання не в тому, щоб дати юридичні статуси різним видам даних. Питання в тому, щоб на практиці припинити укрупнення інформаційних капіталів і руйнування кордонів особистої інформації. Особиста власність простих людей переходить у приватну власність організацій. Цьому треба покласти край.

        А відбувається навпаки, не так, як повинно бути. Замість того, щоб знищити державні таємниці і монополію корпорацій, вони тільки міцніють. Замість того, щоб захищати особисту інформацію – вона примусово вилучається у людей і стає відома владі. Це злочин проти особистого права на користь небагатьох багатих і наділених владою, на користь організацій –  монстрів. Це інформаційна нерівноправність.

        Великі дані — як великі гроші. З робочих XIX століття вичавлювали останні сили, щоб зробити з них капітал. Сьогодні у людей вичавлюють останні краплі особистої таємниці. Анонімність стає розкішшю, зате контроль за чужою інформацією дає владу.

        Чим більше вони знають про нас, тим більше вони нас контролюють. Держави давно звикли збирати інформацію про те, де ти живеш, як виглядаєш, яке в тебе ім’я, чому і де навчався, де ти працюєш, які в тебе політичні погляди. Але сьогодні держава в союзі з комерцією вторгаються набагато далі. Вони збирають інформацію про те, де ти їси, з ким спиш, що пишеш в бесідах, про що розмовляєш з друзями, які в тебе музичні смаки і багато іншого. Вони вже не просто збирають окремі дані, вони розглядають їх системно, складаючи шаблони, класифікації, схеми прогнозування на різних рівнях, роблячи аналіз як особистих даних, так і аналіз даних цілого суспільства.

        Об’єднання систем контролю і наскрізне упізнання, а також мережеві моделі уточнення даних скоро будуть творити чудеса. Відчужуючи особисту інформацію, надвеликі організації забирають у тебе владу, контроль над твоїм власним життям. Цей капітал буде не легко повернути, як гроші, тому що він спирається сам на себе.

Лев Дронов

2 комментария

  1. «Жизнь внутри пузыря» задумывался с целью шпынства и поругательства над стилем управления бывшего директора Укроборонпрома Романова. Однако после его увольнения кто только не вытер об него свои ноги: от Гройсмана, Кубива, чиновников администрации Президента до центральных СМИ. Даже на родине бывшего чиновника местные издания до сих пор пытаются пинать эту дохлую собаку. http://bit.ly/2TJ8jR3

    Хотя дохлая собака перекупает автосалоны и открывает там продажу традиционно привычных для себя машин корейского производителя. Недавно на Бериславском шоссе в Херсоне открылся «Концептуальный дилерский центр KIA». http://bit.ly/2D1A41C

    Бывший владелец здания до этого сдавал его в аренду другому местному авто-бизнесмену, который торговал там машинами Renault. «Романов предложил мне столько денег, что сдача в аренду меня больше не интересует» — сказал он.

    Откуда деньги на покупку у борца с коррупционными потоками Укроборонпрома? Поначалу Романов сумел создать патриотические настроения и видимость борьбы с левизной у себя в ведомстве. Затем всё фейк-сражение этого недо-Наполеона завершилась полной победой коррупционных потоков. Романов всегда любил деньги больше всего, что было в его жизни. И оставалось лишь дождаться, пока безграничная и всепоглощающая любовь к ним победит.

    Вылетел этот руководитель со своего места, потому что крысил. То, что корона унесла Рому к звездам – не так вменялось ему в вину. У действительных контролеров денежных потоков Укроборонпрома воровство Романова вызвало большее раздражение, чем все нимбы и короны оного.

    Что делать? Пока писать про Романова хочется только в прокуратуру. Но это дает мало результатов. Там рады подобным заявлениям, открывают дела, показывают их Романову, тот платит деньги и на этом движение заглохает. Лучше уж пусть салоны открывает. Надежда, что дела пойдут есть. И ждать уже не долго: март не за горами.

    Что в планах? Хотелось бы написать текст о трансформации менеджмента в государственных предприятиях Украины на примере Укроборонпрома. А не давать очередной пинок романовым, букиным, гладковским. Но, к сожалению, время: его сейчас не так много. Возможно, после марта…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Optionally add an image (JPEG only)